Проблема домашнього насильства: економічне, психологічне, фізичне та сексуальне
Сьогодні світ змінюється дуже швидко: технології розвиваються, цінності та світогляди трансформуються. Але одне лишається незмінним — діти завжди були, є і залишаються головною цінністю для батьків та суспільства. На жаль, дуже часто трапляються випадки жорстокого поводження з дітьми і це є проблемою, як держави, так і кожної свідомої людини, коли діти не відвідують школу, недоїдають, потерпають від побиття та насильства. Усі ці проблеми пов’язані з соціально-економічними наслідками, психологічними чинниками, алкогольною залежністю батьків, пропагандою насильства в Інтернеті.
Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» , домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь, яке поділяється на: економічне, психологічне, сексуальне та фізичне.
Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство — форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи.
Сексуальне насильство — форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності.
Фізичне насильство — форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Зараз законодавством передбачена кримінальна відповідальність за вчинення домашнього насильства, яка, в залежності від виду насильства, різна: від громадських робіт до позбавлення волі.
Відповідно до нових норм законодавства діти вважаються жертвою насильства й у тому випадку, якщо вони є лише свідками домашнього насильства. Проблеми домашнього насильства часто ускладнюються тим, що діти бояться розповідати про знущання, поверхово знають про свої права, часто про свої права та права дітей не знають і батьки. Часто конфіденційна інформація про проблеми сім’ї та дитини обговорюється у класному колективі серед батьків і це травмує психіку дитини, погіршує моральний стан, має вплив на дитячі долі.
Кожен із нас несе відповідальність за те, щоб діти росли у безпеці, отримували любов та підтримку, мали право на щасливе дитинство. Жодна дитина не повинна страждати від насильства чи страху у власному домі. Захист прав дитини — це не лише обов’язок держави, а й обов’язок кожного дорослого. Від нашої уваги, нашої турботи та нашої сміливості говорити про проблему залежить майбутнє дітей. Ми повинні створити світ, у якому дитинство буде радісним, а кожна дитина зможе вирости впевненою, щасливою та гідною людиною.
Тож хочеться звернути увагу дорослих, свідомих і відповідальних людей, на проблему жорстокого поводження з дітьми. Діти мають право на радісне та безпечне життя, на виховання в любові та повазі.
