Чому важливо мати системи оповіщення населення в громадах?
Оповіщення населення про надзвичайні ситуації відіграє важливу роль у забезпеченні безпеки та захисту громадян. Швидке та ефективне інформування про загрози дозволяє людям уникнути потенційних небезпек і вжити необхідні заходи для врятовування життя та майна.
ОТЖЕ:
Система оповіщення - сукупність організаційно-технічних заходів, пристосувань і технічних способів оповіщення, апаратури, засобів та каналів зв’язку, призначених для своєчасного доведення сигналів і повідомлень з питань цивільного захисту до центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій та населення в кількості людей до гострої небезпеки, отже попередити населення про неминучу загрозу, від якої треба швидко захиститися.
Оповіщення населення здійснюється віддалено — за допомогою електромеханічних сирен (ззовні), мережі радіомовлення всіх діапазонів частот і видів модуляції, телебачення та мобільного зв'язку.
Терміновим повідомленням, що передаються територіальними органами цивільного захисту та з надзвичайних ситуацій, потенційно небезпечними підприємствами, повинно передувати уривчасте звучання електро-сирен, наявних на відповідній території (зокрема пересувних), а також у запису — мережею радіомовлення, що означає «Увага всім!».
Зміст звернення до населення повинен передаватися державною мовою і за потребою (додатково) мовою, якою користується більшість населення у певній місцевості.
Система оповіщення про небезпеку існувала з давніх часів. Колись це був барабанний дріб, згодом — бій церковних дзвонів. Для прикладу, система оповіщення запорозьких козаків і тодішнього українського населення про напад ворогів, створювалася у вигляді вервечки дерев'яних веж і підвищених місць з сухими дровами, для розведення багаття з потужним полум'ям.
Сам механізм сирени винайшов ще 1799 року, шотландський фізик Джон Робісон, але тоді його використовували як музичний інструмент.
Як сповіщення про повітряну тривогу, сирени вперше застосували лише під час Другої світової війни, а найперші електричні сирени, пролунали у Лондоні у вересні 1939 року стосовно бомбардувань з боку Третього Рейху. Вони видавали два сигнали: попереджувальний, який почергово зростав і слабшав, і рівномірний звук, який означав, що можна виходити з укриття. Під час же блокади російського Ленінграда, про нальоти німецької авіації, мешканців міста оповіщав метроном. Його рівномірний стук постійно лунав по радіо та гучномовцям, а коли виникала небезпека, швидкість метроному збільшувалася.
Згодом сирени почали використовуватися для попередження про ядерну атаку та природні руйнівні погодні умови, як-от буревій, смерч, цунамі й інше, наприклад забруднення повітря.
Спосіб дії звичної сирени: механічний пристрій виробляє звук завдяки обертанню (переважно електродвигуном) колеса маховика зі шпаринами які переривають потік повітря з постійною швидкістю, тож через змінюваний повітряний тиск, лунає впізнаваний протяжний звук. Сучасні сирени можуть розвивати гучність до 135 децибел на відстані 30 метрів.
Система оповіщення в Україні
В Україні, станом на 2022 рік, за деякими винятками, все ще існувала задавнена система оповіщення цивільного населення, яку не оновлювали понад 50 років. Напередодні російського вторгнення, яке почалося 24 лютого 2022 року, київська влада планувала перейти з аналогової системи на цифрову, але зробити це до початку агресивних воєнних дій з боку Російської Федерації, не встигла. Для прикладу, у Києві сирени розміщувалися на дахах підприємств і їх було близько 150. Але площа покриття ними міста — невелика, оскільки з часу їхнього встановлення, з'явилося багато нових житлових районів, а застаріла система оповіщення, не враховувала сучасну інфраструктуру та акустику у різних районах Києва. Подібне становище склалося і в переважній більшості інших міст України.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2017 р. № 733
«Утримання, переобладнання та забезпечення постійної готовності до дій за призначенням місцевих автоматизованих систем централізованого оповіщення, здійснюються місцевими органами виконавчої влади (органами місцевого самоврядування)».
Якщо сирени не працюють, приміром, з причини вимкнення електрики, про небезпеку можуть повідомляти крізь гучномовці, встановлені на автомобілях патрульної поліції, пожежників, рятувальників або аварійної служби (деякі електромеханічні сирени можуть мати приводи ручного керування, але рівень звуку у такому разі буде трохи слабший).
Є декілька різновидів сигналів. Один довгий рівномірний гудок, який лунає до 7 секунд — це зазвичай, попереджувальна сирена. Почувши її, потрібно увімкнути державні радіо- чи телеканали та слухати поради з поводження під час таких дій.
Звук, який почергово наростає і знижується, та триває одну хвилину й повторюється не менше трьох разів, означає що треба йти в укриття. Це — загальна тривога.
Короткий п'ятисекундний сигнал, котрий звучить після завершення загальної тривоги, означає «Відбій повітряної тривоги».
З початку війни, місцеві державні адміністрації, додатково повідомляють про початок і відбій повітряної тривоги, на власних офіційних сайтах та у соцмережах — у Києві сповіщення приходять на застосунок «Київ цифровий». Багато українців також користуються застосунком «Тривога!», в якому можна налаштувати різні регіони країни. Також у багатьох землях України, місцева влада використовує для оповіщення, окремі спільноти чи канали для миттєвих повідомлень (месенджери).
В мирний час систему оповіщення можна використовувати для різного виду оголошень, привітань, розповсюдження необхідної інформації тощо.
