Седнівська громада

Чернігівська область, Чернігівський район

Шановна громадо!

Дата: 01.12.2023 11:42
Кількість переглядів: 79

Реагуйте  на випадки появи диких тварин, зокрема лисиць та вовків в населенних пунктах та не допускайте утворення місць «проживання» диких тварин у закинутих будівлях, присадибних ділянках тощо. Контролюйте популяцію безпритульних тварин  на території Седнівської громади.

 

Проводьте  дератизацію двічі на рік в усіх господарствах, в тому числі і приватних.

 

СКАЗ- з початку року зареєстровано 5 випадків сказу тварин в Чернігівському районі:

  1. Один лось- сказ в мисливських угіддях ТОВ «СМРП «Деснянське» поблизу с. Косачівка Деснянської селищної громади;
  2. Безпритульний кіт-с. Соколівка Гончарівської ТГ»
  3. Єнотовидний собака-с. Вовчок Кіптівської ТГ;
  4. Дві собаки-с.Косачівка Деснянської ТГ.
 

На сказ найчастіше хворіють лисиці, собаки та коти. Найбільш небезпечними є будь-які укуси тварини в ділянки обличчя, шиї, пальців рук, кисті. У слині тварин вірус сказу з’являється за тиждень і навіть раніше до появи зовнішніх ознак захворювання, тому навіть цілком здорова на вигляд тварина при укусах може передавати збудника. Отже, якщо  вкусила чи подряпала навіть, на перший погляд, здорова тварина, потерпілому необхідно обов’язково звернутися до лікаря, адже сказ є небезпечним вірусним захворюванням, яке без надання своєчасної медичної допомоги в 100% випадків закінчується смертю.

Сказ серед тварин перебігає в двох формах: буйній (агресивній) і тихій (паралітичній). Буйна форма найбільш характерна для хижих диких тварин. Вони втрачають відчуття страху перед людьми, з’являються вдень в населених пунктах, в місцях випасу і утримання худоби, нападають на свійських тварин і людей. Так, лисиці при захворюванні серед білого дня заходять до населених місць, ганяються за домашніми птицями та без остраху гризуться з собаками, нападають і на людей. Тому пам’ятайте: здорова дика тварина уникає зустрічі з людьми, вона не заходить в населені пункти серед білого дня, її не можна зловити руками.

Серед домашніх тварин буйна форма найчастіше характерна для котів. Хворі кішки відрізняються агресивністю відносно людей, собак та інших тварин чи птахів.

При тихій формі сказу, яка найчастіше відзначається при зараженні собак, порушення виражені зовні слабко. В деяких випадках собака залишається ласкавою до господаря і знайомих, намагається облизувати руки й обличчя. Потім занепокоєння і збудливість поступово наростають. Характерно, що собака мовчки підбігає до тварин чи людей і кусає їх. Скажений собака часто лягає і схоплюється, гавкає без причини. В подальшому розвивається парез мускулатури глотки, що проявляється сильною слинотечею, хрипким уривчастим гавкотом, утрудненим ковтанням. У господарів ці явища нерідко викликають прагнення видалити неіснуючу кістку, якою могла вдавитися тварина, і при цьому вони можуть заразитися сказом.

Щоб захиститись від захворювання, необхідно дотримуватись таких правил:

  • Щорічно проводити профілактичне щеплення проти сказу власних собак та котів спеціалістами ветеринарної медицини.
  • Утримуватися від контактів із дикими та безпритульними тваринами.
  • Виконувати правила та норми утримання домашніх тварин і поводження з ними.
  • Не вбивати здорових на вигляд тварин, які нанесли укуси та інші пошкодження, а терміново викликати спеціалістів ветеринарної медицини для проведення спостереження протягом 10 днів.
  • У разі укусу домашньою твариною, з’ясовувати ім’я її господаря та адресу. Це допоможе встановити за твариною ветеринарний нагляд та уникнути щеплень.
  • Рани, подряпини від укусів негайно промити теплою кип’яченою (або проточною) водою, бажано з господарським  милом. Краї рани обробити 70% спиртом чи 5% настоянкою йоду та накласти стерильну пов’язку. Негайно звернутися за медичною допомогою до травматологічного пункту для проведення антирабічного щеплення чи терапії.
  • Пошкоджений одяг, в який була одягнута людина під час укусу, обробити гарячою праскою, тільки після цього його можна використовувати.
  • Уникати контактів з бездомними та дикими тваринами.
  • Вживати заходів з недопущення диких хижаків до тваринницьких ферм та інших місць розташування свійських тварин;
  • Мисливцям та працівникам лісового господарства під час зняття шкіри з вбитих диких тварин необхідно користуватися гумовими рукавичками, після чого, не знімаючи їх, вимивати руки у дезінфекційному розчині.

Інформувати працівників державної служби ветеринарної служби про незвичайну, нетипову поведінку тварин.

         Обовязково проводити щеплення тварин, особливо від сказу !

ЗАБОРОНИТИ полювання з собаками, які не вакциновані проти сказу.

Пам`ятайте! Нехтування та байдужість до проведення щеплень тварин від сказу може призвести до захворювання та згодом загибелі тварин та стати загрозою здоров’ю людей!

 

 

ЛЕЙКОЗ ВРХ: в Чернігівському районі налічується 30 господарств з поголівям 16519 голів ВРХ; в приватному секторі налічується 8107 голів ВРХ в тому числі 7908 корів. Щороку проводяться дослідження поголівя ВРХ старше 6 місяців (на лейкоз). За даними даними лабораторних досліджень реагуючих на лейкоз тварин в Чернігівському районі в приватному секторі-416 голів, з них88 голів, що утримуються більше 2 років, та в фермерському господарстві-35 голів СФГ «Колос».Лейкоз ВРХ реєструється по 10 громадах Чернігівського району:

Іванівська-22 (Ладинка,Друцьке);

Олишівська-53 (Смолянка);

Гончарівська-1 (Лебедівка);

Куликівська-141 (Салтикова Дівиця, Кладьківка, Орлівка, Вересоч, Ковчин, Виблі, Вершинова Муравійка, Бакланова Муравійка,Жуківка,Дроздівка);

Деснянська-4 (Косачівка);

Кіптівська -25 (Підлісне,Чемер, Вовчок);

Козелецька-101 (Жеребецьке, Мостище, Савин, Закревське, Нічогівка, Курганське, Данівка, Карасинівка, Риков, Бригинці, Берлози, Часнівці, Гламазди, Шами, Білейки, Корніів, Шуляки, Тополі, Сокирин);

Остерська-7 (Остер, Крехаївка, Євминка);

Городнянська 42 (Автуничі, Лемешівка, Перепис, Хрипівка, Хоробичі, Сеньківка );

Тупичівська-20 (Тупичів).

         Від тварин, яких визнано хворими на лейкоз, ЗАБОРОНЕНО:

  1. Використовувати молоко без попереднього знезараження для громадського харчування і згодовувати тваринам, реалізовувати його переробним підприємствам тана ринках;
  2. Випасати разом із здоровими в загальних стадах;
  3. Реалізовувати тварин з племінноюта користувальною метою.
  4. Використовувати бугаїв-плідників для парування корів і телиць.
  5. Вивозити ВРХ за межі господарств для відтворення чи відгодівлі;
  6. Доїти одними доїльними апаратами;
  7. Використовувати молозиво для напування телят, отриманих від здорових корів;
  8. Використовувати хворих телиць для відтворення стада.

Лейкоз великої рогатої худоби: профілактика та діагностика захворювання!

З метою забезпечення охорони здоров’я тварин і людей та виробництва якісної і безпечної продукції, спеціалістами районних та міських державних лікарень ветеринарної медицини розпочинається диспансеризація тварин, що утримуються в особистих підсобних господарствах населення.

Диспансеризація – це комплекс планових діагностичних, лікувально-профілактичних і санітарно-гігієнічних заходів, спрямованих на раннє виявлення ознак захворювань тварин, профілактику та лікування хвороб.

Необхідно пам’ятати, що легше хворобу попередити, ніж лікувати, тому хочемо нагадати про таке захворювання, як лейкоз та його профілактику.

Лейкоз ВРХ - інфекційна хронічна хвороба пухлинної природи, яка характеризується злоякісним розмноженням клітин кровотворних органів з порушенням їх дозрівання, що зумовлює дифузну інфільтрацію різних органів і тканин та утворення в них злоякісних пухлин.

Збудником лейкозу ВРХ є онкогенний РНК-вірус з родини ретровірусів, який має близьку генетичну й антигенну спорідненість з вірусом Т-клітинного лейкозу людини типів 1 і 2 та Т-клітинного лейкозу мавп.

Вірус виділяється з організму заражених тварин з кров'ю, молоком, слиною та іншими секретами й екскретами, що містять лімфоцити, які є активними факторами його передачі.

Лейкоз перебігає частіше безсимптомно, а при наявності ознак розвитку патологічного процесу проявляється злоякісними змінами крові (лімфоцитоз) та утворенням пухлин у кровотворних та інших органах і тканинах.

На жаль, на лейкоз часто хворіють високопродуктивні тварини, що викликає у їх власників підозри щодо недобросовісності ветеринарних спеціалістів при проведенні досліджень та встановлені діагнозу.

Основними заходами ефективного забезпечення благополуччя тваринництва є:

  • своєчасна діагностика хвороби;
  • негайне виведення зі стад (ферм) інфікованих вірусом лейкозу тварин;
  • ведення чіткого обліку, нумерації та ідентифікації тварин;
  • дотримання ветеринарно-санітарних правил на фермах;
  • дотримання асептики і антисептики при масових обробках тварин (нумерація, взяття крові, вакцинація, алергічні дослідження, лікування тощо);
  • проведення ретельної дезінфекції тваринницьких приміщень та обладнання.

У разі виникнення суперечок щодо висновків лабораторної діагностики лейкозу ВРХ, на вимогу власника тварини, Інститут з лабораторної діагностики проводить арбітражне дослідження, але не пізніше, ніж через 15 діб після першого взяття крові. Відбір проб крові в таких випадках проводиться комісійно за участю спеціалістів ветеринарної медицини. Результати арбітражних досліджень є остаточними.

Необхідно пам’ятати: зараження однієї особини може призвести до захворювання всього стада. Лікування не розроблено!

 

ЛЕПТОСПІРОЗ: протягом 2023 року було зареєстровано 6 випадків захворювання. Це одна з найбільш небезпечних зоонозних інфекційних хвороб. Джерелами збудниками лептоспірозу являються інфіковані тварини, в тому числі мишовидні гризуни.

Лептоспіроз – небезпечне інфекційне захворювання, спричинене бактерією Leptospira. Бактерія, що спричиняє лептоспіроз у людей, потрапляє у воду із сечею інфікованих тварин, найчастіше – гризунів. Захворіти на лептоспіроз можна під час купання у заражених водоймах; вживанні сирої води з природних джерел, молока, м'яса; при контакті з вологим ґрунтом; при забої заражених тварин, обробленні м'яса. У тіло людини бактерія лептоспірозу потрапляє через тріщини, порізи, рани на шкірі чи слизовій оболонці (очі, ніс, рот). На місці проникнення інфекції ніякого запалення не виникає, тому зараження проходить непоміченим. Інкубаційний період триває від 4 до 14 днів.

Є дві основні форми лептоспірозу – безжовтушна і жовтянична, остання більш небезпечна. Початок хвороби зазвичай гострий: з'являється озноб, температура тіла швидко досягає високих значень (39-40°С), виникає сильний головний біль, червоніють очі, відсутній апетит. Характерною ознакою є сильні болі в м'язах, особливо стегон і поперекової області. При важких формах захворювання м'язові болі настільки сильні, що хворі ледь можуть пересуватися. Якщо хворій людині не призначали антибіотики, через 3-12 днів температура може знову піднятися. Спостерігається також збільшення печінки, іноді - селезінки. При більш важкому перебігу хвороби уражаються оболонки ока, з'являється жовтяничне фарбування шкіри, висип. Серед ускладнень лептоспірозу може бути також лептоспірозний міокардит, ураження верхніх дихальних шляхів, рідко - пневмонія. Може постраждати і нервова система, розвинутися менінгіт або поліневрит. Крім того, лептоспіроз викликає порушення згортання крові і, відповідно, кровотечі або крововиливи. При лептоспірозі також страждають нирки, аж до розвитку гострої ниркової недостатності, яка може стати причиною летального результату.

У разі підозри, що ви захворіли на лептоспіроз слід негайно звернутися до лікаря. Основними методами терапії є призначення антибіотиків та введення специфічного імуноглобуліну. Іноді антибіотики комбінують з кортикостероїдними препаратами. Крім того призначають комплекс вітамінів і симптоматичне лікування. Найбільш ефективне лікування на початковому етапі хвороби (до 4 дня).

Для профілактики лептоспірозу необхідно вакцинувати сільськогосподарських і домашніх тварин, існує також вакцинація для людей. Варто уникати купання в стоячих водоймах, надягати гумові чоботи і рукавички при роботі з землею, не пити воду з відкритих водойм і захищати продукти від гризунів.

Уже не один рік поспіль актуальним питанням є африканська чума свиней. 2021 року на території України зареєстровані випадки захворювання свиней у Вінницькій, Миколаївській, Чернівецькій та Херсонській областях. Територія Черкаської області понад два роки вільна від африканської чуми свиней.

Африканська чума свиней – це одна з найбільш небезпечних інфекційних хвороб свиней, оскільки характеризується високою смертністю, значними економічними збитками, перебігає гостро, підгостро, хронічно безсимптомно і характеризується лихоманкою, геморагічним діатезом, ціанозом шкіри, некродистрофічними змінами внутрішніх органів.

Що необхідно знати пересічному громадянину про африканську чуму свиней

  1. АЧС не становить небезпеки для людей.
  2. На АЧС хворіють лише дикі та свійські свині.
  3. Резервуаром африканської чуми свиней у природі є дикі свині, від яких заражаються свійські.
  4. Основний шлях передачі збудника – це безпосередній контакт тварин між собою.
  5. Збудник хвороби тривалий час може зберігати свою життєздатність поза організмом і насамперед у харчових продуктах, заражених вірусом африканської чуми свиней (наприклад, у копченій шинці – до 5 місяців). Холод тільки консервує збудника.
  6. Виявивши хвору тварину чи труп свині у природному середовищі, необхідно негайно повідомити про це лікаря ветеринарної медицини та вжити заходів, щоб унеможливити контакт із виділеннями хворої тварини.
  7. Засобів для лікування та специфічної профілактики захворювання не існує.

Ознаки хвороби

Від зараження до прояву перших клінічних ознак хвороби може пройти від 3 до 15 днів. При гострому перебігу можлива миттєва смерть тварин або протягом 1-5 днів після появи симптомів: підвищена температура тіла (до 420С), прискорене дихання, почервоніння шкіри у різних ділянках тіла, частіше вух, підгруддя, живота та кінцівок. Також можуть спостерігатись пронос із домішками крові, кашель, кров’янисті витоки з носа, судоми і параліч кінцівок.

Заходи щодо запобігання занесення збудника африканської чуми свиней

- дотримуватися зоогігієнічних норм та правил утримання свиней, проводити термічну обробку кормів перед згодовуванням;

- забезпечити регулярне проведення дезінфекцій та дератизацій у місцях утримання свиней, зберігання і переробки кормів;

- забезпечити роботу господарства за «закритим» типом, виключити доступ до місць утримання свиней сторонніх осіб;

- не купувати свиней у місцях несанкціонованої торгівлі та без відповідних супровідних документів. Придбаних тварин реєструвати у державних ветеринарних установах;

- забезпечити повноцінне обслуговування свиней ветеринарними спеціалістами аж до забою;

- не викидати трупи тварин, відходи від їх утримання і переробки на смітники, лісопосадки, узбіччя доріг;

- не використовувати для напування тварин воду із природних водойм, до яких мають доступ дикі свині.

АФРИКАНСЬКА ЧУМА СВИНЕЙ з початку року зареєстровано 5 випадків в області, з них 2 випадки в Черніговському районі:

  1. В присадибному господарстві с. Новоукраїнське Ріпкинської ТГ;
  2. Підсобне господарство Козелецького геріотричног пансіонату с. Часнівці Козелецької ТГ.

 Хвороба Ньюкасла

Збудником Нькаслської хвороби є РНК-місткий вірус з роду параміксовірусів родини Paramixoviridae. Виявлені штами вірусу є імунологічно однорідними, однак їхня вірулентність – здатність викликати захворювання у чутливих організмів – значно відрізняється, що впливає на ступінь прояву хвороби та її епізоотологічні особливості. При першому занесені збудника, захворюваність може охоплювати до 100 % поголів’я та закінчуватися загибеллю до 60–90 % птиці.

  1. У природних умовах Ньюкаслську хворобу частіше за все реєструють у птиці з ряду курячих, тобто у курей, індичок, цесарок тощо. Однак у природі також помічені випадки захворювання дикої птиці, наприклад горобців та голубів, які можуть переносити збудника захворювання на значні відстані і сприяти перезараженню здорових домашніх птахів.

    Основним джерелом інфекції для Ньюкаслської хвороби є хвора та перехворіла птиця, що виділяє вірус у зовнішнє середовище з повітрям при диханні, яйцями та всіма виділеннями організму. Вже через добу після зараження починається виділення збудника, а після одужання вірус зберігається в організмі ще протягом 2–4 місяців.

    Основними шляхами зараження хворобою Ньюкасла є аліментарний та аерогенний. 

    Після проникнення до організму вірус через кров розноситься до різних тканин та органів, зокрема, викликаючи порушення роботи центральної нервової системи, а також дихання і травлення. Спершу збудник розмножується в ендотелії, через що клітини кровоносних судин розрихлюються, порушується їхня порозність і починає розвиватися запально-некротичний процес. Результатом цього стають множинні крововиливи в слизових та серозних оболонках. Через 1–1,5 доби вірус локалізується у паренхіматозних органах з дистрофічними змінами, а також кістковому та головному мозку, викликаючи симптоми порушення роботи нервової системи. Залежно від того, на скільки сильно ураження торкнулося певних органів і систем, спостерігають різні клінічні прояви захворювання.

    Атипова форма Ньюкаслської хвороби частіш за все реєструється у молодняка. При ній характерних клінічних симптомів не виявляється. Основною клінічною ознакою такої форми є скручування шиї, судоми, а також параліч крил та ніг. Розлади в роботі нервової системи найбільш характерні для індичат. Інколи хвороба взагалі лишається непоміченою без проявів будь-яких симптомів, або птиця швидко видужує. Розвиток такого атипового перебігу пов’язаний із циркуляцією у навколишньому середовищі слабко вірулентних штамів вірусу, а також із наявністю у птиці різного ступеня напруженого імунітету.

    Залежно від важкості перебігу захворювання та інтенсивності ураження окремих систем і органів патологоанатомічні зміни при Ньюкаслській хворобі можуть сильно відрізнятися. Якщо хвороба проходила дуже гостро – на трупах птиці спостерігаєть класичний прояв септицемії. Дуже часто характерні крововиливи можна спостерігати в шлунку, а також у різних відділах кишечника; в серці та яєчниках. Якщо хвороба мала більш затяжний перебіг – трупи виснажені, в кишечнику знаходять багаточисельні виразки. Через атрофію стінка тонкого кишечника витончена, біля клоаки пір’я сильно забруднене рідким послідом. Якщо протягом хвороби на неї нашаровувалися додаткові ускладнення, то можна також знаходити ознаки гепатиту, перитоніту, запалення повітряних мішків та яйцепроводів.

    Внаслідок перехворювання та одужання, або ж після вакцинації у птиці виникає імунітет до збудника Ньюкаслської хвороби. Рівень накопичення у сироватці крові антитіл залежить від її віку, а також строків, способу і кратності проведення вакцинації. Важливу роль тут також набувають фактори годівлі та утримання, які загалом сприяють кращій імунній відповіді і більшій стійкості організму до збудника. Найбільш поширеним методом вакцинації на великих птахокомплексах є аерозольна вакцинація.

    У приватному секторі проводиться інтраназальний метод – вакцину закапують по 2 каплі в ніздрю птиці.

 

 

Рекомендації щодо профілактики грипу птиці в приватних господарствах

Грип птиці – захворювання птиці, що характеризується ураженням органів дихання та системи травлення. Збудником захворювання є вірус (H5N1), який є споріднений з вірусом грипу типу А у людей та тварин. Інфіковані птахи поширюють вірус через свою слину, носові секреції та послід.

Дикі птахи, особливо мігруюча водоплавна птиця, є природним резервуаром вірусів грипу птиці. До грипу сприйнятлива домашня, синантропна та дика перелітна птиця. Джерелом інфекції є хвора і перехворіла птиця, а також водоплавна птиця без клінічних ознак захворювання.  Дикі качки, крячки, лебеді, чайки та інші види перелітної птиці, чутливі до вірусу грипу птиці, є переносниками та природним резервуаром інфекції.

Симптоми пташиного грипу у птахів – спад активності, посиніння видимих слизових оболонок, гребеня, сережок, набряк голови, діарея, ускладнене дихання, параліч та раптова смерть.

Симптоми пташиного грипу у людей – можуть варіюватися від типових для звичайного грипу (температура, кашель, біль у горлі і м’язах) до інфекцій очей, пневмонії.

Щоб знизити ризик зараження пташиним грипом потрібно:

– уникати контакту з хворою птицею і не торкатись до місць, на які можуть потрапити екскременти хворих птахів;

– після контакту з сирим м’ясом птахів (забій, обробка) та іншими продуктами птахівництва ретельно мити руки з милом, а предмети, на яких оброблялось м’ясо птиці продезінфікувати;

– вірус пташиного грипу легко знищити за допомогою термічної обробки, тому вживати в їжу продукти птахівництва слід лише після термічної обробки: яйця потрібно варити не менше 10 хвилин, а м’ясо – не менше 30 хвилин. Вживаючи добре проварене м’ясо птиці, заразитися неможливо;

– яйця не можна вживати сирими; перед приготуванням яєць слід ретельно мити шкарлупу мильною водою;

– не купувати м’ясо птахів та інші продукти птахівництва, що не пройшли ветеринарно-санітарного контролю, а також у місцях несанкціонованої торгівлі.

Згідно із положеннями Інструкції з профілактики та ліквідації грипу птиці, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 17.10.2011 №, власники особистих селянських господарств, діяльність яких пов’язана з утриманням птиці, зобов’язані виконувати положення Ветеринарно-санітарних вимог утримання птиці в особистих селянських господарствах, затверджених наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 19.12.2006 № 100 та з метою профілактики захворювання птиці на грип:

-здійснювати господарські та ветеринарні заходи, які забезпечуватимуть попередження виникнення захворювання птиці;

-на вимогу спеціалістів ветеринарної медицини надавати домашню птицю для проведення клінічного огляду;

-виконувати вказівки спеціалістів ветеринарної медицини та проводити заходи з профілактики та боротьби з грипом птиці;

-проводити заходи направлені на попередження виникнення грипу птиці, передбачених Інструкцією;

-повідомляти спеціалістів ветеринарної медицини про всі випадки загибелі птиці або про не властиву їм поведінку;

-до прибуття спеціалістів ветеринарної медицини ізолювати підозрілу на захворювання птицю.

ВСІМ ЗАЦІКАВЛЕНИМ!

 

Є можливість безповоротного отримання грантів для створення або розвитку власного бізнесу в межах урядових програм «єРОБОТА»: грант на створення або розвиток тепличного господарства, грант на створення або розвиток садівництва, ягідництва та виноградства, грант на створення або розвиток переробних підприємств, грант на створення або розвиток власного бізнесу, гранти для ветеранів та членів їхніх сімей.

 

Фото без опису

Фото без опису

Фото без опису

Фото без опису


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій

Зареєструватись можна буде лише після того, як громада підключить на сайт систему електронної ідентифікації. Наразі очікуємо підключення до ID.gov.ua. Вибачте за тимчасові незручності

Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь